Патологічна гіперкальціємія в собак
У цій статті розглянуто диференціальні діагнози та варіанти терапевтичного лікування при підвищеному рівні кальцію в організмі собак.
Опубліковано 23/09/2024
Також доступно: Français , Deutsch , Italiano , Español та English
Оскільки популяція наших домашніх улюбленців старіє, «деменція» зустрічається дедалі частіше; в цій статті розглянуто ознаки, диференціальна діагностика та лікування таких випадків.
Когнітивна дисфункція собак (КДС) — це поширена проблема серед собак похилого віку, але з нею можна боротися задля покращення добробуту як пацієнтів, так і їхніх власників.
Раннє розпізнавання та втручання є запорукою покращення прогнозу при КДС.
Багато захворювань можуть імітувати КДС, тому при оцінці можливих випадків важливо зважати на низку медичних диференціальних діагнозів і супутніх захворювань.
Поєднання декількох варіантів лікування, таких як зміна середовища або раціону та кормові добавки, виявилося найефективнішим методом лікування КДС.
Когнітивна дисфункція собак (КДС) — це форма деменції, що вражає собак похилого віку 1, й хоча її неможливо вилікувати, клінічні ознаки можна контролювати, а прогноз покращити за умови раннього виявлення та втручання 2,3. Імовірно, це захворювання є поширенішим, ніж заведено вважати 4, оскільки власники собак часто пояснюють ці ознаки частиною нормального процесу старіння та/або вважають, що вони не піддаються лікуванню 5, і тому не обговорюють свої проблеми з ветеринарним лікарем 1. Дійсно було підраховано, що приблизно 22,5–68 % собак похилого віку мають принаймні одну ознаку когнітивної дисфункції 1,3,6, хоча це не означає, що в них обов'язково є КДС, оскільки ознаки можуть бути пов'язані з іншими проблемами, наприклад хронічним болем. Відповідно, КДС — це важливе захворювання, про яке повинні знати ветеринарні спеціалісти, і його потрібно активно обговорювати з власниками для покращення здоров'я та добробуту собак похилого віку (рисунок 1). У цій статті ми розглянемо основні ознаки, діагностику й диференціальну діагностику КДС, а також обговоримо варіанти лікування та надамо огляд цього захворювання.
КДС — це захворювання тварин похилого віку, а тому зустрічається у геріатричних пацієнтів; зазвичай про нього повідомляють з 11-річного віку, хоча це залежить від розміру собаки та типової тривалості життя певної породи. У певних дослідженнях повідомляється, що в сук частіше діагностують КДС 1 .Однак вважається, що кастровані кобелі та собаки менших порід більш схильні до прояву ознак КДС, а стан кастрованих собак може погіршуватися швидше 6.
Поведінкові ознаки КДС часто описують за допомогою абревіатури DISHA 7, але також можуть використовуватися абревіатури DISHAA і DISHAAL, з додатковою літерою «А», що означає тривогу або апатію (anxiety або apathy), і літерою «L», що означає навчання (learning) 7,8. Незалежно від того, якій абревіатурі віддається перевага, важливо розуміти, що в багатьох випадках існують ширші емоційні проблеми, пов'язані з темпераментом, настроєм і безпосередніми емоційними реакціями, такі як депресивні стани, погана переносність фрустрації або підвищена потреба в увазі, на додаток до класичніших реакцій уникнення, пов'язаних з тривогою. У таблиці 1 наведено класичні ознаки DISHA та важливі диференціальні відмінності, на котрі потрібно зважати. На початкових етапах собаки дуже різняться за відомими ознаками, при цьому не спостерігається жодної закономірності 9, тому раннє виявлення цього захворювання може бути складним завданням. Однак КДС — це прогресуюче захворювання, тому з часом, зазвичай, з'являються нові ознаки, а це означає, що не так важливо відстежувати ці випадки з моменту появи перших ознак, навіть якщо діагноз не був поставлений на той момент. Насправді багато власників звертаються до ветеринарного лікаря лише тоді, коли певні ознаки викликають проблеми у собаки або в них самих. Наприклад, раптова втрата раніше відомої поведінки (наприклад, повернення на повідець, коли собаку відпускають з повідця), сечовиділення чи дефекація в приміщенні (рисунок 2), значно знижена активність/взаємодія з господарями або нічні пробудження. У цих випадках власник зосереджується на поведінковій проблемі, але важливо розуміти, що проблема може бути складнішою через потенційну роль первинних нейродегенеративних змін, пов'язаних з КДС. Важливість ретельного збирання анамнезу під час консультацій неможливо переоцінити, оскільки багато власників можуть не знати про важливі ознаки або вважати, що їх можна виправити, часто припускаючи, що помічені зміни є частиною неминучого процесу старіння. Профілактичні огляди і планові візити (наприклад, для вакцинації) дають можливість активно розпитувати власників про ознаки КДС.
Таблиця 1. Кардинальні ознаки КДС з прикладами та загальними диференціальними ознаками, на котрі потрібно зважати.
Кардинальна ознака (DISHA) | Приклади | Можливі диференціальні загрози |
---|---|---|
Disorientation — Дезорієнтація |
|
|
|
|
|
Interactions altered in relation to social stimuli — Змінена реакція на соціальні стимули |
|
|
|
||
|
||
Sleep/wake changes — Зміни режиму сну/неспання |
|
|
|
||
House soiling — Сечовиділення чи дефекація в приміщенні |
|
|
Activity levels alterations — Зміни рівня активності |
|
|
КДС використовують як модель хвороби Альцгеймера в людини, тому не дивно, що ця патологія інтенсивно вивчається 10. Зміни, виявлені в мозку собак, уражених КДС, охоплюють зменшення маси мозку, зменшення об'єму лобової частки, атрофію кори, зменшення щільності нейронів, збільшення розміру шлуночків і збільшення кількості бета-амілоїдних бляшок 7. У людини фібрили, що складаються з тау-білка, також спостерігаються при хворобі Альцгеймера, але ця патологія частіше зустрічається у котів (у яких за збігом обставин зазвичай не виявляють амілоїдних бляшок, що зустрічаються у людей і собак). З огляду на те, що ураження є незворотними, а його причинно-наслідковий зв'язок недостатньо встановлений, ця патологія не буде розглядатися далі.
Діагностика КДС
КДС є діагнозом виключення, оскільки не існує достовірних прижиттєвих діагностичних досліджень. Передбачуваний діагноз встановлюють на підставі інформації, наданої власником, і виключення інших захворювань, які можуть бути причиною клінічних ознак 4. З огляду на наявні ознаки, існує багато можливих диференціальних діагнозів, які необхідно виключити (таблиця 1), а отримана від власників інформація є центральною для клінічної діагностики КДС; для полегшення цього процесу з погляду швидкості, послідовності та повноти, наявні різні скринінгові опитувальники 11. Деякі з них власники можуть заповнити самостійно, наприклад Шкалу оцінки когнітивної дисфункції собак (CCDR) 12, яку можна дати власнику для заповнення перед оглядом у лікаря, а потім обговорити під час консультації (див. блок 1). Інші опитувальники можна заповнити під час консультації, наприклад Шкалу вікових когнітивних та афективних розладів (ARCAD) 13.
Блок 1. Шкала оцінки когнітивної дисфункції в собак (CCDR) (адаптовано з 12).
• ЩО ТАКЕ КОГНІТИВНА ДИСФУНКЦІЯ В СОБАК?
Когнітивна дисфункція в собак (КДС) або собача деменція — це віковий синдром, який проявляється поведінковими змінами. Зазвичай вона уражає собак віком від 8 років, хоча частіше зустрічається в похилому віці: за підрахунками, понад 30 % собак віком від 14 років страждають на це захворювання. Можуть бути порушені такі поведінкові реакції:
• Режим сну та/або активності
• Споживання корму і води
• Просторова обізнаність та орієнтація
• Навчання та пам'ять.
• ЯК ВИЗНАЧИТИ, ЧИ ХВОРИЙ ВАШ СОБАКА НА КДС?
Опитувальний CCDR — це діагностичний засіб, призначений для виявлення можливих симптомів КДС. Наявність достатньої кількості симптомів достатньої вираженості може свідчити про те, що у вашого собаки КДС. Проте важливо пам'ятати, що захворювання інших систем організму також можуть спричиняти подібні симптоми, тому вашого собаку потрібно ретельно обстежити у ветеринарного лікаря, перш ніж встановлювати остаточний діагноз.
• CCDR
Для заповнення CCDR оберіть найвідповіднішу відповідь на кожне запитання, позначивши її у відповідних клітинках. На кожне запитання/рядок можна позначати лише ОДИН варіант відповіді. Намагайтеся відповісти на кожне запитання якомога точніше, спираючись на поточну поведінку вашого собаки або зміни в його поведінці за останні 6 місяців.
ВАЖЛИВО: Якщо ваш собака зараз не демонструє певної поведінки й не демонстрував її протягом 6 місяців, оберіть відповідь «ТАК САМО» для відповідних запитань, пов'язаних зі зміною поведінки. Для визначення оцінки вашого собаки за опитувальником CCDR поставте число у стовпчику відповідей, яке ви вибрали, у полі для оцінок праворуч від кожного запитання. Наприклад: Якщо ваш собака дивиться в порожнечу на стіну або підлогу «раз на тиждень», він отримує 3 бали за це питання. Якщо поруч з оцінкою стоїть × 2 або × 3, потрібно помножити число в стовпчику відповідей, яке ви вибрали, на два або три для отримання підсумкової оціни. Наприклад: Якщо ваш собака не впізнає знайомих людей або домашніх тварин «трохи більше», ніж 6 місяців, він отримує 4 бали в цьому стовпчику, які потім множаться на 3, щоб отримати підсумкову оцінку 12 балів за це питання.
• РЕЗУЛЬТАТ
Насамкінець додайте всі бали для отримання загальної суми. Якщо ваш собака набрав 50 балів або більше, існує ризик наявності в нього КДС; зверніться до ветеринара для консультації. Якщо ваш собака набрав 40–50 балів, потрібно провести повторне оцінювання за 6 місяців для відстеження змін.
Бали по стовпчиках | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | Загальна оцінка | |
---|---|---|---|---|---|---|---|
Ніколи | Раз на місяць | Раз на тиждень | Раз на день | Більше, ніж раз на день | |||
Як часто ваш собака рухається вгору-вниз, ходить по колу та/або блукає без певного напрямку чи мети? | |||||||
Як часто ваш собака бездумно дивиться на стіну або підлогу? | |||||||
Як часто ваш собака застрягає за предметами й не може їх обійти? | |||||||
Як часто ваш собака не впізнає знайомих людей або домашніх тварин? | |||||||
Як часто ваш собака натикається на стіни чи двері? | |||||||
Як часто ваш собака відходить, коли його гладять, або щоб уникнути погладжування? | |||||||
Ніколи | 1–30 % випадків | 31–60 % випадків | 61–99 % випадків | Завжди | |||
Як часто вашому собаці важко знайти корм, що впав на підлогу? | |||||||
Набагато менше | Трохи менше | Так само | Трохи більше | Набагато більше | |||
У порівнянні з тим, що було 6 місяців тому, чи рухається ваш собака зараз вгору-вниз, ходить по колу та/або блукає без певного напрямку та мети? | |||||||
У порівнянні з тим, що було 6 місяців тому, чи дивиться ваш собака зараз бездумно на стіну або підлогу? | |||||||
У порівнянні з тим, що було 6 місяців тому, чи став ваш собака справляти потреби в місцях, які раніше залишались чистими (якщо ваш собака ніколи не справляв потреби в помешканні, поставте галочку «як і раніше»)? | |||||||
У порівнянні з тим, що було 6 місяців тому, чи стало вашому собаці важче знаходити корм, що впав на підлогу? | x2 | ||||||
Чи став ваш собака гірше впізнавати знайомих людей або домашніх тварин у порівнянні з тим, що було 6 місяців тому? | x3 | ||||||
Набагато більше | Трохи більше | Так само | Трохи менше | Набагато менше | |||
У порівнянні з тим, що було 6 місяців тому, скільки часу ваш собака проводить активно? | |||||||
ЗАГАЛЬНА ОЦІНКА |
З досвіду авторів, шкала CCDR проста у використанні й може бути надана власникам для заповнення вдома, якщо у ветеринара виникли підозри на наявність КДС на підставі первинної інформації, отриманої під час консультації (наприклад, під час збирання анамнезу при плановій бустерній вакцинації). Це дозволяє власнику замислитися над старінням свого улюбленця та створює можливість для його залучення до проактивного геріатричного догляду.
Беручи до уваги занепокоєння щодо заниження рівня захворюваності на КДС та можливість появи малопомітних, але прогресуючих клінічних ознак, власникам рекомендується заповнювати відповідний опитувальник кожні 6 місяців для своїх геріатричних собак. Це дозволяє на ранній стадії виявити можливу КДС і провести втручання для поліпшення результатів лікування 12, оскільки допомагає відрізнити нормальне зниження когнітивних функцій, пов'язане зі старінням, від дисфункції.
На додаток до збирання анамнезу та отриманої інформації, важливо також перевірити можливі диференціальні діагнози. Діагностичні дослідження залежать від наявних ознак у кожному конкретному випадку; варто зазначити, що часто зустрічаються супутні захворювання. Якщо інші диференціальні діагнози виключено, можна встановити попередній діагноз КДС, але якщо клінічна картина ускладнена супутніми захворюваннями зі схожими ознаками, необхідно використовувати клінічне мислення й ретельно пояснити клієнтові невизначеність ситуації. Завжди доцільно розглядати можливість діагнозу КДС, коли стан пацієнта з супутніми клінічними ознаками не покращується або не стабілізується, як очікувалося, або якщо відбувається раптове погіршення чи прогресування симптомів. Так само потрібно розглянути можливість залучення не пов'язаних патологій у випадках КДС, які демонструють подібну картину змін.
Беверлі М. Вілсон
Існує багато захворювань, які мають схожу картину з КДС, і важливо розглянути кожне з них для кожного випадку підозри на КДС.
Хронічний дискомфорт може імітувати багато ознак КДС, зокрема зміни соціальної взаємодії, циклів сну й неспання, дефекацію або сечовипускання в помешканні та рівень активності. Наприклад, собака, який став більш замкнутим і менш схильним до взаємодії з власником або іншими тваринами в помешканні, може відчувати біль через остеоартрит й тому неохоче або повільно підводиться (рисунок 3); він може проводити більше часу в положенні лежачи або менш охоче взаємодіяти та гратися з іншими собаками в помешканні, оскільки це може загострити дискомфорт. У деяких випадках між собаками може раптово виникнути агресивна поведінка, оскільки тварина, яка відчуває дискомфорт, прагне запобігти та відбити таку взаємодію. Хронічний дискомфорт може бути складно розпізнати, особливо якщо собака все ще може брати участь у деяких звичних видах діяльності (таких як щоденні фізичні вправи), оскільки безпосередня мотивація вийти на прогулянку переважає будь-який дискомфорт, принаймні в короткостроковій перспективі. Часто в таких випадках під час клінічного обстеження тварини можуть не демонструвати явних ознак, що створює додаткові діагностичні труднощі. Загалом, якщо є підозри на дискомфорт, потрібно провести пробне знеболення протягом щонайменше 4–6 тижнів для оцінки ролі хронічного дискомфорту. Важливо пояснити власникам, що типова відповідь на пробне знеболення буде повільною і, можливо, малопомітною, тому для фіксації цих змін надзвичайно корисно вести поведінковий щоденник. Крім того, поступове погіршення стану після припинення знеболення може бути єдиною ознакою, яка підтверджує підозру на дискомфорт.
Втрата слуху, зору та нюху може нагадувати деякі з ознак DISHA 14. Наприклад, собака з погіршеним зором може неохоче виконувати фізичні вправи, триматися ближче до господарів на прогулянках або виглядати дезорієнтованим (рисунок 4). Ретельне фізикальне обстеження та збирання анамнезу, особливо пов'язаного з цими сферами, можуть бути корисними заходами для оцінки ролі порушень функцій органів чуття.
Патології, що зачіпають багато основних органів, також можуть призводити до появи ознак, що імітують КДС.Приміром, зниження рівня активності може бути спричинене дисфункцією серцево-судинної, дихальної, ниркової або ендокринної систем, тому ветеринарний лікар повинен бути обережним, щоб не підходити до справи з упередженим уявленням про причину. Якщо собака відповідного віку, необхідно розглянути потенційну роль КДС наряду із цими захворюваннями. Необхідно провести діагностичні дослідження для підтвердження або виключення медичних факторів, які можуть впливати на виявлені ознаки.
У процесі старіння собаки, як і люди, переживають погіршення когнітивних функцій. Описані вище опитувальники допомагають відрізнити погіршення когнітивних функцій від когнітивної дисфункції 12. У деяких собак когнітивні функції залишаться без змін, тоді як в інших з'являться ознаки дисфункції, тому важливо заповнювати опитувальники кожні 6 місяців, або частіше, якщо це потрібно для виявлення ознак дисфункції.
Деніел С. Міллс
Хоча КДС неможливо вилікувати, раннє втручання може допомогти сповільнити прогресування та покращити якість життя як собаки, так і власника 15,16. Варіанти лікування охоплюють лікарські засоби, кормові добавки, зміну раціону, навколишнього середовища та поведінки. Дослідження показують, що найефективнішою є комбінація змін навколишнього середовища та раціону /кормових добавок 17.
Крім того, в разі потреби можна застосовувати симптоматичне лікування. Наприклад, якщо тварина страждає від нічних пробуджень, попри те, що всі інші ознаки добре піддаються лікуванню за допомогою зміни раціону та навколишнього середовища (й були проведені перевірки для виключення супутніх захворювань), то можна розглянути такі варіанти лікування:
• Встановлення нічного режиму для сприяння спокійному стану, наприклад прогулянки та годування ввечері, закриття вікон шторами для зменшення світла/шуму.
• Лікарські засоби, які можуть сприяти сну безпосередньо або внаслідок корисної «побічної дії» (наприклад, хлорфенамін або мелатонін).
У таких випадках важливо, щоб ветеринарний лікар тісно взаємодіяв з клієнтом і обговорював з ним поведінку, яка викликає занепокоєння. Як і при будь-якому хронічному захворюванні, власники тварин можуть відчувати розчарування й засмучення від лікування та відсутності усунення клінічних симптомів, тому важливо застосовувати емпатичний підхід. Також запорукою успіху є ефективна комунікація щодо варіантів лікування, оскільки власник повинен розуміти, що клінічні ознаки навряд чи повністю зникнуть, але мета полягає в зменшенні швидкості прогресування й контролі конкретних симптомів у міру потреби. Також важливо обговорити потенційні ризики та переваги кожного варіанту лікування, особливо у світлі супутніх проблем зі здоров'ям, які можуть бути присутніми в літніх пацієнтів.
Table 2. Поширені комерційно доступні методи лікування КДС.
Категорія лікування | Мета/завдання лікування та очікуваний результат | |
---|---|---|
Препарат | Селегілін | Продемонстровано покращення клінічних ознак, а також покращення навчання та пам'яті; 15,18 |
Пропентофілін | Зменшення психологічної загальмованості, в'ялості та покращення поведінки; покращення окремих симптомів КДС, але в певних літературних джерелах зазначається відсутність ефекту 19 | |
Раціон (антиоксиданти, мітохондріальні ферментні кофактори) | Доведено зменшує погіршення когнітивних функцій; зменшує швидкість погіршення успішності виконання навчальних завдань; покращує клінічні ознаки КДС 2,20 | |
Кормові добавки | SAMe | Покращення клінічних ознак КДС; покращення активності та обізнаності 21 |
Антиоксидантні добавки | Покращення симптомів КДС; покращення клінічних симптомів, зокрема зменшення дезорієнтації, забруднення помешкання (дефекація, уринація), покращення взаємодії 9,22 | |
Зміна навколишнього середовища (незвичні іграшки, фізичні вправи) | Продемонстровано зменшення погіршення когнітивних функцій та зниження швидкості прогресування клінічних ознак 2,23 | |
Зміна поведінки (ігри, тренування, фізичні вправи) | Доведено уповільнення погіршення когнітивних функцій та зменшення швидкості прогресування клінічних симптомів 2 | |
Феромони | Зменшення проявів тривоги 8 |
З огляду на поширеність КДС, ветеринарні лікарі, які надають первинну допомогу, імовірно, часто зустрічаються з такими пацієнтами, а різноманітність варіантів лікування на перший погляд може здатися приголомшливою. Однак важливо пам'ятати, що для досягнення максимальної користі для конкретного пацієнта потрібно застосовувати комбінацію методів лікування. Рекомендується індивідуальний підхід, при якому лікування підбирають на підставі повідомленої проблеми (проблем) собаки, а також інших факторів, що стосуються тварини (наприклад, супутніх захворювань) і власника (наприклад, способу життя, часу й здатності до фізичних вправ). Основна мета — покращити якість життя пацієнта та клієнта шляхом стабілізації або лікування симптомів, про які було повідомлено.
Завжди потрібно поважати й зважати на самостійність і побажання власника щодо оцінки лікування та витрат на нього, але це не означає, що не можна заохочувати зміну поведінки, пов'язану з власником. Часто необхідний прагматичний підхід, оскільки може бути недоцільним проводити стільки діагностичних досліджень, скільки необхідно. Також можливі поведінкові прояви, на які власник не вважає за потрібне звертати увагу, оскільки не бачить у них проблеми або мириться з ними за умови, що його собака має прийнятну для нього якість життя. Кейси, наведені у блоках 2 й 3, ілюструють певні труднощі, з якими можна зіткнутися, й відповідні способи дій, а також підкреслюють важливість клінічних навичок, комунікації та професійного судження для створення індивідуального плану дій, який може бути дуже корисним для ветеринарного лікаря, а також значно покращить якість життя як для собаки, так і його власника.
Блок 2. Кейс 1.
Собака, який раніше ідеально ходив під час фізичних вправ, почав тягнутися за повідцем і більше не ходить на вільному повідці через змінені процеси навчання та пізнання у зв`язку з КДС. Власник починає змінювати раціон та збагачувати навколишнє середовище, але відмовляється від перенавчання собаки на вільний вигул, оскільки супутній артрит собаки означає, що довгі прогулянки більше не є можливими. Власник погоджується на 10-хвилинну прогулянку по селу та із задоволенням влаштовує в саду ігри з пошуку запахів, щоб собака міг дослідити місцевість.
Роль ветеринарного лікаря полягає в такому:
Допомогти власнику оцінити наявні варіанти ведення собаки: це можуть бути прості зміни (наприклад, перехід від нашийника до шлейки, якщо є проблеми з шиєю) або складніші варіанти зміни поведінки (веселі прогулянки на вільному повідці/тренування в саду, з використанням, для прикладу, ігор із запахами).
Блок 3. Кейс 2.
У собаки вже діагностовано КДС та остеоартрит, і для обидвох захворювань призначено лікування, але власники повідомляють про нову скаргу на раптовий початок уринації та дефекації в приміщенні. Доречним буде такий підхід:
Зібрати ретельний анамнез щодо загального стану здоров'я та поведінки собаки, зокрема ознаки, що вказують на поліурію/полідипсію, полакурію, місце, частоту та початок уринації та дефекації в приміщенні, як власники прибирають забруднені місця та взаємодіють з собакою в цей час. У разі потреби проводять подальші клінічні діагностичні дослідження. У цьому прикладі немає анамнезу поліурії/полідипсії або поллакурії, тому виконують збирання середньої порції ранкової сечі при вільному сечовипусканні. Питома вага сечі (ПВС), аналіз сечі за допомогою тест-смужки та дослідження осаду перебувають у межах норми. Нещодавній попередній аналіз крові собаки також не дав жодних підстав для занепокоєння. Уринація та дефекація в приміщенні, найімовірніше, пов'язані з КДС, однак не можна виключати дискомфорт через остеоартрит, хоча в анамнезі може не бути інших сумісних ознак. Як запобіжний захід можна спробувати збільшити дозу знеболювального засобу на 4 тижні, одночасно власник повинен вести щоденник для відстеження прогресу (включно з оцінкою комфорту, уринації та дефекації в приміщенні та рівня активності).
Собак похилого віку потрібно регулярно обстежувати на наявність ознак КДС 12, а результати заповнення опитувальника потрібно заносити до стандартних клінічних записів (рисунок 5). Для собак з ознаками КДС, які добре піддаються лікуванню, може бути достатньо огляду кожні 3–6 місяців, тоді у випадку, коли ознаки прогресують або ще не стабілізувалися, знадобляться частіші візити до лікаря. Для собак, які демонструють постійні ознаки або раптове погіршення стану, важливо перевірити наявність будь-яких супутніх проблем зі здоров'ям, які могли розвинутися або прогресувати з моменту встановлення діагнозу КДС. Наприклад, якщо у собаки, котрий раніше виявляв легкі ознаки дезорієнтації, раптом почала спостерігатися уринація та дефекація в приміщенні, важливо перевірити наявність таких захворювань, як остеоартрит, що впливає на здатність собаки ходити в туалет надворі (наприклад, сходинки для виходу надвір, значна відстань від місця відпочинку до саду або слизька підлога), захворювання нирок, печінки або ендокринної системи (що призводить до поліурії/полідипсії (ПУ/ПД) і, можливо, інфекції сечовидільних шляхів, що сприяє цьому).
КДС — це прогресивне захворювання, тому буває важко передбачити відповідь на лікування або спрогнозувати швидкість прогресування захворювання. Очевидно, що пацієнти з супутніми захворюваннями мають обережніший прогноз. Власників потрібно заохочувати стежити за основними ознаками (а не лише за тими, що викликають первинне занепокоєння) та інформувати їх про рівень і тип допомоги, яка може бути надана їхньому улюбленцю для покращення якості життя. Хоча результат важко передбачити, такий підхід гарантує використання всіх можливостей і сприятливий результат у багатьох випадках, що може принести величезне задоволення всім учасникам процесу.
Azkona G, García-Belenguer S, Chacón G, et al. Prevalence and risk factors of behavioural changes associated with age-related cognitive impairment in geriatric dogs. J. Small Anim. Pract. 2009;50(2):87-91: DOI: 10.1111/j.1748-5827.2008.00718.x
Milgram NW, Zicker SC, Head E, et al. Dietary enrichment counteracts age-associated cognitive dysfunction in canines. Neurobiol. Aging 2002;23(5):737-745: DOI: 10.1016/S0197-4580(02)00020-9
Osella MC, Re G, Odore R, et al. Canine cognitive dysfunction syndrome: Prevalence, clinical signs and treatment with a neuroprotective nutraceutical. Appl. Anim. Behav. Sci. 2007;105(4);297-310: DOI: 10.1016/j.applanim.2006.11.007
Salvin HE, McGreevy PD, Sachdev PS, et al. Underdiagnosis of canine cognitive dysfunction: A cross-sectional survey of older companion dogs. Vet. J. 2010;184:277-281 DOI: 10.1016/j.tvjl.2009.11.007
Landsberg G, Araujo JA. Behavior problems in geriatric pets. Vet. Clin. North Am. Small Anim. Pract. 2005;35;675-698: DOI: 10.1016/j.cvsm.2004.12.008
Neilson JC, Hart BL, Cliff KD, et al. Prevalence of behavioral changes associated with age-related cognitive impairment in dogs. J. Am. Vet. Med. Assoc. 2001;218:1787-1791 DOI: 10.2460/javma.2001.218.1787
Landsberg GM, Hunthausen WL, Ackerman LJ. The effects of aging on behavior in senior pets In: Behavior Problems of the Dog and Cat. St Louis, MI; Elsevier; 2003;107-134
Landsberg GM, Denenberg S. Behaviour problems in the senior pet. In: BSAVA Manual of Canine and Feline Behavioural Medicine. Gloucester, BSAVA; 2018;127-135. DOI: 10.22233/9781905319879.12
Madari A, Farbakova J, Katina S, et al. Assessment of severity and progression of canine cognitive dysfunction syndrome using the CAnine DEmentia Scale (CADES). Appl. Anim. Behav. Sci. 2015;171;138-145. 171: DOI: 10.1016/j.applanim.2015.08.034
González-Martínez Á, Rosado B, Pesini P, et al. Plasma β-amyloid peptides in canine aging and cognitive dysfunction as a model of Alzheimer’s disease. Exp. Gerontol. 2011;46;590-596: DOI: 10.1016/j.exger.2011.02.013
Schütt T, Toft N, Berendt M. A comparison of 2 screening questionnaires for clinical assessment of canine cognitive dysfunction. J. Vet. Behav. 2015;10(6):452-458 DOI: 10.1016/j.jveb.2015.07.036
Salvin HE, McGreevy PD, Sachdev PS, et al. The canine cognitive dysfunction rating scale (CCDR): A data-driven and ecologically relevant assessment tool. Vet. J. 2011;188:331-336. DOI: 10.1016/j.tvjl.2010.05.014
Pageat P. Description, clinical and histological validation of the A.R.C.A.D. score (evaluation of age-related cognitive and affective disorders). Third International Congress on Behavioural Medicine Newsletter of the American Veterinary Society of Animal Behavior 2001.
Fefer G, Khan MZ, Panek WK, et al. Relationship between hearing, cognitive function, and quality of life in aging companion dogs. J. Vet. Intern. Med. 2022;36:1708-1718. DOI: 10.1111/jvim.16510
Landsberg G. Therapeutic agents for the treatment of cognitive dysfunction syndrome in senior dogs. Prog. Neuropsychopharmacol. Biol. Psychiatry. 2005;29:471-479. DOI: 10.1016/j.pnpbp.2004.12.012
Haug LI. Canine and feline cognitive dysfunction. Adv. Small Anim. Med. Surg. 2013;26: DOI: 10.1016/j.asams.2013.10.001
Milgram NW, Head E, Zicker SC, et al. Learning ability in aged beagle dogs is preserved by behavioral enrichment and dietary fortification: a two-year longitudinal study. Neurobiol. Aging. 2005;26(1):77-90. DOI: 10.1016/j.neurobiolaging.2004.02.014
Milgram NW, Ivy GO, Head E, et al. The effect of l-deprenyl on behavior, cognitive function, and biogenic amines in the dog. Neurochem. Res. 1993;18:1211-1219 DOI: 10.1007/BF00975038
Siwak CT, Gruet P, Woehrlé F, et al. Comparison of the effects of adrafinil, propentofylline, and nicergoline on behavior in aged dogs. Am. J. Vet. Res. 2000;61(11):1410-1414. DOI: 10.2460/ajvr.2000.61.1410
Pan Y, Landsberg G, Mougeot I, et al. Efficacy of a therapeutic diet on dogs with signs of cognitive dysfunction syndrome (CDS): a prospective double blinded placebo controlled clinical study. Front. Nutr. 2018;5:127. DOI: 10.3389/fnut.2018.00127
Rème CA, Dramard V, Kern L, et al. Effect of S-adenosylmethionine tablets on the reduction of age-related mental decline in dogs: a double-blinded, placebo-controlled trial. Vet. Therap. 2008;9:69-82.
Heath SE, Barabas S, Craze PG. Nutritional supplementation in cases of canine cognitive dysfunction - a clinical trial. Appl. Anim. Behav. Sci. 2007;105:284-296. DOI: 10.1016/j.applanim.2006.11.008
Bray EE, Raichlen DA, Forsyth KK, et al. Associations between physical activity and cognitive dysfunction in older companion dogs: results from the Dog Aging Project. Geroscience 2023;45:645-661. DOI: 10.1007/s11357-022-00655-8
Beverley M. Wilson
Беверлі Вілсон закінчила Ноттінгемський університет у 2012 році й працювала в загальній практиці (як у приватних, так і в благодійних клініках Читати далі
Daniel S. Mills
Професор Міллс закінчив Бристольський університет у 1990 році й провів кілька років у британській благодійній практиці, де відповідав за створення поведінкових клінік. Читати далі
У цій статті розглянуто диференціальні діагнози та варіанти терапевтичного лікування при підвищеному рівні кальцію в організмі собак.
Анестезію пацієнтам похилого віку ветеринарні лікарі роблять щодня — це буденність. У цій статті автори переглядають сучасні наукові напрацювання та дають поради щодо найбезпечнішого підходу до таких тварин.
У старіючих собак втрата м'язової маси, або саркопенія, є реальною й поширеною проблемою; в цій статті розглянуто найкращі способи її розпізнавання та лікування.
Розростання ясен у порожнині рота собаки — це поширене явище серед стоматологічних пацієнтів; у цій статті розглянуто найпоширеніші патології, а також обговорено найкращі підходи до лікування.