Єлизаветинські комірці для котів

Вступ

Єлизаветинський комір широко використовується як немедикаментозний засіб для запобігання самотравм і надмірного розчісування у пацієнтів-котів. Однак вони також можуть завдавати клопоту як котам, так і їхнім власникам 1; розуміння потенційних негативних наслідків таких нашийників може допомогти ветеринарам мінімізувати цей дистрес, максимізуючи переваги нашийників під час їх використання.

Які переваги?

Оскільки коти є вибагливими у догляді, вони схильні самостійно знімати шви й травмувати післяопераційні ділянки, особливо на тілі, кінцівках і хвості. Крім того, наявність свербежу внаслідок дерматологічної проблеми може призвести до самотравми та загострення стану (рис. 1). Добре підігнаний єлизаветинський комір часто може допомогти ушкодженій шкірі загоїтись, ранам відновитись й уникнути необхідності додаткової операції; у Вставці 1 наведено детальний перелік показань до їх застосування. Крім того, нашийники недорогі і можуть використовуватися власниками вдома, а також членами ветеринарної бригади в клініці.

Які недоліки?

Багато власників, а особливо котів, відзначають, що їхній улюбленець не любить носити єлизаветинський комір. Це було підтверджено нещодавнім глобальним опитуванням за участю власників собак і котів, які носили єлизаветинський комір протягом попередніх 12 місяців (n=434). 77% власників повідомили, що їхня «домашня тварина» мала гіршу якість життя під час носіння комірця 2. Проблема ускладнюється тим, що деяким домашнім тваринам може знадобитись носити нашийник упродовж тривалого часу. У серії випадків із 13 котів, яким лікували глибокий виразковий кератит, середня тривалість використання єлизаветинського коміра становила 28 днів із діапазоном від 13 до 73 днів 3. Власники повідомили, що деякі тварини з часом звикли до нашийника, а інші ні.

Може бути складно визначити, чи зміни в поведінці котів, які носять єлизаветинський комір, викликані самими нашийниками, чи основними причинами, через які коти змушені їх носити. Наприклад, в одному дослідженні, присвяченому змінам поведінки та ступеню болю у котів, які одужують після планової стерилізації, носіння єлизаветинського коміра суттєво вплинуло на загальні зміни в поведінці котів 4. Зміни, про які найчастіше повідомлялося в цьому дослідженні, включали загальний рівень активності, тривалість сну, грайливість і рухливість, але можна стверджувати, що серйозна операція, така як стерилізація, все одно може безпосередньо призвести до цих змін у поведінці.

Хоча багато котів носять єлизаветинський комір без будь-яких видимих побічних ефектів, проте на рівень життя деяких окремих тварин нашийники можуть вплинути негативно. В іншому дослідженні було зазначено, що власники повідомили, що єлизаветинський комір заважав різноманітним повсякденним заняттям котів, включаючи пиття (60,2%), ігри (67,5%) та інші дії, такі як відвідування туалету, догляд за собою та використання шлейки або повідка 2. Деякі власники також помітили різкі зміни в поведінці свого кота, включаючи хвилювання, зміну пози чи ходи, або «завмирання». Також повідомлялося про інші проблеми; у деяких випадках єлизаветинський комір посилив антагонізм у приміщенні з декількома котами, і ще нашийник може не дозволяти коту входити або виходити з дому через котячі дверцята, заважаючи нормальному розпорядку дня. Нашийники справді можуть заважати рухливості тварини загалом, що може збільшити ризики для котів, які мають доступ на вулицю під час носіння нашийника.

Таким чином, єлизаветинський комір повинен бути найменшого розміру, необхідного для захисту місця, яке пошкоджене, щоб мінімізувати вплив на рух і повсякденну діяльність.

Важливо, що якщо не усунути основну причину самотравми (наприклад, якщо дерматологічна проблема не вирішена), кіт може продовжувати страждати від негативних відчуттів свербежу або болю, а самотравма повторюватиметься після зняття коміру 5.

Що можна зробити?

Хоча єлизаветинський комір часто вважають необхідним для захисту котів від них же самих, немає гарантії, що деякі коти (та їх власники) будуть використовувати комір упродовж необхідного періоду після першого його вдягання. Через це ветеринари можуть і повинні розглянути альтернативні або додаткові методи запобігання самотравм (Вставка 2), які можуть повністю позбавити потреби в єлизаветинському комірі або принаймні скоротити тривалість його носіння.

• Причина, чому їх кіт повинен носити єлизаветинський комір, і можливі наслідки, якщо його передчасно зняти (наприклад, погіршення проблеми зі шкірою, пошкодження рани або необхідність додаткової операції та пов’язані з цим ризики та витрати).

• Той факт, що деякі коти можуть мати проблеми з виконанням певних дій, і їм може знадобитися певна допомога (наприклад, підняти миски з їжею та водою, для доступу з одягненим комірцем, зняти дверцята з закритого лотка, або забезпечити альтернативний доступ, якщо комір унеможливлює використання котячих дверцят).

• Потенційні ризики нещасних випадків під час неконтрольованого виходу на вулицю для котів, які носять комір.

• Як зняти, замінити та відрегулювати комір (якщо власник знімає комір, щоб допомогти коту їсти або пити).

• Важливо звернутися до ветеринарної клініки уразі появи відчуття, що кіт погано справляється з комірцем.

ВИСНОВОК

Єлизаветинський комір в даний час є необхідним засобом запобігання самотравм у деяких котів-пацієнтів. Команда ветеринарів може допомогти як котам, так і їхнім власникам, надавши чіткі рекомендації щодо призначення комірця та можливих ускладнень, які можуть виникнути під час використання, включно з тимчасовим впливом на поведінку котів. Співробітники клініки також можуть допомогти власникам усунути проблеми викликані комірцем та дати поради щодо стратегій максимального комфорту котів під час їх носіння. Насамкінець, ветеринари можуть розглянути альтернативні або додаткові засоби запобігання самотравм у котів, які можуть повністю усунути потребу в Єлизаветинському комірі або принаймні скоротити тривалість носіння.